Мамо, матусенько, так їстоньки хочеться, зір застилає пітьма…   

Вшанували пам'ять мільйонів убитих голодом українців педагоги ОЗ Сасівський НВК. Геноцид українського народу, вчинений більшовицьким керівництвом у 1932-1933 роках, не має часу минулого, часу оправдання, часу забуття. Просвітницьке  заняття заступника директора з НВР Золотої Г.С. повернуло присутніх далекі голодні тридцяті: причини, виконавці, чорні дошки, мовчання світу і  невимовне людське горе. Щоб поставити на коліна, щоб покарати, щоб замовкнути, щоб вбити майбутнє, щоб посіяти страх…  Злочини режиму  не повинні забуватися, бо хто не знає минулого, не вартий майбутнього. Янголятами зорять голодними оченятами з небес і простягають худенькі рученята Ївги і Оксентії, Мелашки і Михайлики …  і просять,  щоб не забули, не простили, щоб пом’янули, щоб не допустили Жнив скорботи, танцю смерті нині сущі на благословенній українській землі. А поважні господарі, невсипущі господині з небесної високості нагадують про  любов до землі-годувальниці, мозолястими руками захищають від жаху , перетирають  пшеничні колосочки і ронять зерно зі сльозою у чорну ріллю голодної смерті. Геноцид і голодомор в Україні – слова-синоніми. Пам’ятаймо …