Журливі мелодії, які сповнили класну кімнату, виваженість дев’ятикласників, атмосфера очікування зібрали в п’ятницю, 27 січня 2017 року, учнів 8-10 класів на урок історії.
Зображення менори, карти, фоторепродукції підказували, що тут пошановуватимуть жертв Голокосту.
У вінок пам’яті 6 мільйонів загиблих євреїв у лихолітті Другої світової війни внесли свою лепту сасівські школярі.
Копітка робота по узагальненню зібраного матеріалу про народ, який понад 300років жив на благословенній сасівській землі поряд з українцями і поляками, втілилась в урок на тему : «Втрачене сусідство».
Народе, що землі дав геніїв великих,
Народе, що несеш із світових глибин
Високий чесний дух серед обмовин диких
Низький тобі уклін!
Нас хліб один живив, одні поїли води,
Ділили ,як брати, ми радість і печаль…
( М.Рильський, 1943 рік)

Поява і розвиток єврейської громади, її розквіт у другій половині XІXст., що зробили із Сасова справжнє торговельне і промислове містечко, до якого планували збудувати залізничну колію, праведник за життя рабе Мойше –Лейб, який «упакував у свою коробочку весь Талмуд і всі розділи Шульхан-аруха», час Шоа ( катастрофа, знищення) стали лейтмотивом уроку.
Писані та усні історичні джерела дали змогу відповісти на багато питань про тих, кого вже немає на цій землі. Дані Наукового центру Іудаїки та Єврейського мистецтва ім. Ф.Петрякової доповнювалися спогадами очевидців- жителів села, переказами, які зберегли не байдужі до історії люди( Пилявка Л.М., Душенчук А.В). Світлини втраченого Сасова , трагедія липня 1943 року, коли живцем горіли люди в гетто на хуторі Хомець, не залишили байдужим нікого. Бо, із майже 1200 населення Сасова –містечка не вцілів ніхто: єлиховицькі піскові кар’єри, гетто в Золочеві, табір Белжець (Рава-Руська) поглинули всіх. Чи уцілів хто- невідомо. Ходили чутки, що врятувалось декілька людей, що повністю відповідає статистиці Голокосту в Галичині, адже тільки 2% вдалося вижити.
Пошанування тих, хто жив на цій землі , склали учні разом із вчителем історії Золотою Г.С., утверджуючи, що незважаючи на лихоліття: «Ам хай – народ живе!».