Грудневого досвітку  2017 року група школярів біля школи з нетерпінням  очікувала появи мікроавтобуса.  На запрошення війта гміни Яблонни Ляцкої В’єслава Михальчука, у рамках  підписаної угоди про співробітництво, вирушали у Республіку Польща. Їхали туди, де також Буг щвидко тече, за висловлюванням керівника поїздки Г.Золотої.  Як тільки вирушили у дорогу, а це було о 5.58год, залунав Гімн України і цей факт налаштував дітей патріотично, оптимістично, підтримуюче… Їдемо, ура! Дорога стелилася гладко і рівно, адже їхали по трасі Рава Руська- Тернопіль, яка у даний час модернізується і по-європейськи єднає нас із зарубіжжям. Цікавим був перетин кордону- бо вперше! А ми всі із біометричними паспортами, як дорослі, вау! Кілометри намотувались , змінювались краєвиди, оригінально виглядала частина автобану у Любліні. Навіть їсти не хотілося… А ось і древній Дрогочин ( так-так, той Дорогочин, де прославився наш князь Данило Галицький).

Чисте, охайне, одно-двоповерхове містечко. Яскраво освітлене наше місце перебування - готельно-ресторанний заклад пані Терези.  Розміщуємося, вечеряємо, зустрічаємося із керівниками гміни, школи Яблонни Ляцкої.  Маємо план дій. Чекаємо ранку.

   Перша зустріч у гміні. Ой, а наші тут уже були. Бачимо презенти попередньої групи дорослих. Пані Моніка, яка курує питання освіти у гміні, пригощаючи цукерками і гарячим чаєм розповідала про проекти, які пов’язані з освітою та екологічною роботою.  Наступна зупинка- екологічна станція в Кшемінні. Вразила простота і пізнавальна організація роботи невеличкого закладу. Не менш цікавою була і друга станція. Тут вразили рівненько посаджені, доглянуті ряди білокорих берізок, які, як свічі. тягнулись  за горизонт. Потішились знанням світу птахів. Пан Куба, який супроводжував давав повні відповіді на наші запитання. Павла і Володю цікавив сосновий ліс, березовий гай і ставок, Марта працювала із пазлами, Христинку цікавило все на світі, Настя милувалася рослинністю, яка ще не змерзла,а Віка шукала щось нове, чого ще не бачила.  Найбільше захоплень викликав Буг, широкий, повноводний, швидкоплинний. Так, той самий, на яким  зростають школярики. Але тут  Буг -велика ріка!  Поспішає до  Вісли і Балтики. Згадали і про головний вододіл, який саме проходить у рідному краї. І тут …лебеді… Граційні, величаві красені. Мимоволі підспівували  пісню про лебедів, яку завкла «керовца Ханна» . Настрій  і урочистіть процесу зобов’язували. А ще хотіли руки і лиця  мити, але підійти було неможливо. Бо високо і мокро, а безпека- головне..

Цікава зустріч у школі на 16 учнів та 20 малят. Компактність, достатність  обладнання, використання кожного метра площі і приміщення. Відкритість, щирість у спілкуванні. Дух простору, патріотизму, величі.

Головне дійство очікувало на нас у «школі  подставові» у Яблонні. Звіт народних музикантів, які грають на лігавках, музичних інструментах у формі рогу і укороченої трембіти,  притаманних тільки цій місцевості, і тільки перед Різдвом. Музичні здібності демонстрували зовсім маленькі і сивочолі майстри. Керівництво гміни назвало поіменно і відзначило всіх учасників.

Школа готувалась до «Божого народження» і ми стали свідками «яселок» своєрідного  відтворення дива двотисячолітньої давності.  Хореографічна  композиція творення і існування світу до Христа, розмірковування Маленького принца, таїнство Різдва, проблеми людини  довгий час насолоджували душі глядачів, тримали у шанобливій тиші та надзвичайній урочистості залу. Тепло  зустріли нашу групу представники повіту, гміни, священники. 

У традиційному  святвечірньому дійстві  «вігілії» взяли участь і ми. Різдвяні і новорічні майстер –класи об’єднали всіх у  велику родину.  Плутались слова, але праця, творчість, креативність єднали. Вчитель В. Тістик вперто не поступався майстрам орігамі  паням Агнешці і Моніці.   Тенісна ракетка у руках Володі довго не хотіла  здавати позиції ,поступатися місцем, та майстерність досвідченого тренера взяла верх. А футбол на майданчику із покриттям! Польські дівчата грають класно! Експертом виступав Павло.

Екскурсія по школі пані директора Йоланти залишила чудові враження і щирі захоплення. Проекти на кожному кроці. Наближення до стандартів європейської освіти. Віримо, що і в нас буде так!

 Осяяна новорічними вогнями Яблонна попрощалась пізно увечері, щоб зустріти зранку.

Суботній день присвячений Варшаві, Дві години їзди із друзями, яких набули вчора. Експресивна Нікола і виважений Норберт зібрали своє коло. Дві замислені Дарці і Єва, намагались зрозуміти про що так голосно веде мову Марта. Чарівна Йоланта дивувалась, що українською мовою «хвоїнка» майже як її ім’я. А чому веселою була Агнешка – нові друзі в Україні! А наші юнаки-красунчики!

Ми не очікували дива. Але диво сталося. Це екскурсія у Центр Науки ім.Миколая Коперника. Фізичні, хімічні явища продемонстровані , пояснені,і що цікаво- ти безпосередній їх учасник. Біологічні лабораторії вражали своїм обладнанням і доступністю. Тебе цікавить медицина- будь ласка: вивчай, складай, допомагай, рятуй. Про Центр варто розповідати і писати окремо!

Мандрівка Варшавою залишила незабутній спогад: королівський і президентський палаци, Старе  місто, вічний символ відродженої Варшави -Сиренка,площа Ринок. Академічний костел і костели центру міста, головна ялинка і ілюмінації.

Хвилини прощання: дякування і побажання,  «кава, чай, солодощі  на дорогу», щирі запрошення.

 Прагнення бути у європейській спільноті  наповнювало  серця. Нехай наші народи-сусіди живуть у мирі, дружно. Ми голосуємо за це! Ми віримо у спільне європейське майбуття!

Дорога додому коротка і рівна, осяяна спогадами про гостювання і незабутній подарунок- справжню лігавку, яку пастухи зробили  влітку. Щоб подарувати нам.

Дякуємо батькам за підтримку і допомогу, біометрію для дітей. Дякуємо ініціатору поїздки директору Ігорю Попадюку. Дякуємо гостинній польській стороні за підтримку, розуміння, доброзичливе ставлення, гостинці та подарунки. Чекаємо гостей ! Ми зустрінемо Вас з любов’ю, миром, добром, хлібом-сіллю, вишитим рушником. До зустрічі.

Супер модно, модерно, «три в одному» писали: керівник Ганна, допитлива Христина , мрійниця Анастасія.