"Тільки тим дана перемога,

 Хто й у болі сміятися міг."

Весела, глибока, як гарна ріка,

Весняно ж така бунтівлива.

У вирах життя її доля стрімка

Неслась молода і щаслива.

Та куля, що шлях перерізала,

Не здолала краси бунтівної.

Так птаха, застрелена в леті,

Стріпне крильми.

Переллється високе в сумне,

Політ же, як щастя (порив так – герою),

Лишавсь до останку з живою.

                        (Степан Бабін «Героїчне». Пам’яті О. Теліги).

            Про Олену Телігу знають у нас мало. До останнього часу це прізвище було під суворою забороною.

            Вона, Олена Шовгенів, народилася 21 липня 1907 р. у Петербурзі. Мати – з Поділля, батько – інженер, родом із Слов’янська. В 20-ті роки сім’я емігрувала за кордон. Олена остаточно оформлюється як українська патріотка, відчуває своє літературне покликання.

            Усім своїм життям О. Теліга підтвердила, що не тільки її слово, а й душа, ніжна й полум’яна, - тверда криця, «що серед бою так ясно іскриться».

            Письменниця кликала недавніх однодумців-патріотів, своїх друзів зібратися відразу:

            Щоб далі йти дорогою одною,

            Заметемо вогнем любові межі,

            Перейдемо у брід глибокі води,

            Щоб взяти повно все, що нам належить

            І злитись знову зі своїм народом!